AKLawyer Logo

Питання до міграційного адвоката

  • Видворення іноземців з України: що потрібно знати у 2026 році

    Для будь-якого іноземця примусовий виїзд з країни є вкрай небажаною подією. Він тягне за собою не лише припинення звичного способу життя та джерел доходу, а й розрив соціальних зв’язків, а також ризик довгострокової заборони повторного в’їзду в Україну.

    Водночас ухвалення відповідного рішення — не вирок. На практиці такі рішення нерідко скасовуються в судовому порядку. Проте, як адвокати, ми регулярно стикаємося з тим, що клієнти не до кінця розуміють: процедура видворення іноземних громадян з України може здійснюватися у двох різних формах, які суттєво відрізняються між собою, а саме — примусове повернення та примусове видворення.

    Пропонуємо коротко розглянути ключові особливості кожної з цих процедур.

    Примусове повернення vs. примусове видворення

    Законодавство України розмежовує ці процедури за ступенем жорсткості, органом, уповноваженим ухвалювати відповідне рішення, а також за правовими наслідками у разі його невиконання.

    Примусове повернення

    Примусове повернення вважається так званим «м’якшим» заходом. Рішення про примусове повернення може бути прийняте Державною міграційною службою України, Службою безпеки України або органами Державної прикордонної служби України у разі, якщо під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства будуть встановлені відповідні підстави. Зокрема, йдеться про вчинення дій, що порушують прикордонний режим, суперечать інтересам національної безпеки або спрямовані на захист здоров’я, прав і законних інтересів громадян України.

    Як правило, іноземцю надається строк до 30 днів для самостійного виїзду з території України. При цьому рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною в’їзду в Україну строком до трьох років.

    Примусове видворення

    Примусове видворення є крайньою мірою державного примусу. Зазвичай воно застосовується у випадках незаконного перетинання державного кордону України або невиконання іноземцем раніше прийнятого щодо нього рішення про примусове повернення.

    З метою забезпечення процедури видворення, виключно на підставі рішення суду, особа може бути примусово поміщена до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк до 18 місяців. У такому разі виїзд за межі України здійснюється під контролем (супроводом) правоохоронних органів.

    Рішення про примусове видворення обов’язково супроводжується забороною в’їзду в Україну строком на п’ять років, яка підсумовується з раніше встановленою забороною на в’їзд, якщо така вже діяла.

    Державна міграційна служба України: підстави для видворення

    Як свідчить наша практика упродовж 2024–2025 років, підставами для прийняття органами Державної міграційної служби України рішень про видворення іноземних громадян, зокрема, були:

    • перевищення встановлених строків перебування за візою або відповідно до безвізового правила 90/180;
    • проживання на території України за недійсними документами, зокрема з використанням простроченого паспорта або скасованого посвідки на проживання;
    • міркування національної безпеки, як правило — на підставі звернень чи матеріалів, отриманих від правоохоронних органів;
    • невиконання рішення про примусове повернення, коли іноземець раніше отримав припис про добровільний виїзд з України, однак проігнорував його.

    Водночас у багатьох випадках процес видворення має формальний характер і фактично зводиться до прагнення посадових осіб виконати встановлені показники. Нерідко такі рішення приймаються без належної оцінки співмірності вчиненого адміністративного проступку та ступеня втручання у права особи, без всебічного аналізу обставин, у яких опинилася конкретна людина, а також без оцінки можливих наслідків для членів її сім’ї та інших пов’язаних осіб.

    Процедура та строки оскарження

    Якщо щодо вас прийнято необґрунтоване рішення про примусове повернення або примусове видворення, ви маєте законне право на судовий захист.

    Строк на оскарження

    Рекомендується звернутися до суду протягом 10 днів з моменту отримання відповідного рішення.

    Куди подаються документи

    Адміністративний позов подається до місцевого загального суду, який діє як адміністративний суд, за місцезнаходженням органу, рішення якого оскаржується (за його юридичною адресою).

    Правові наслідки подання позову

    Подання адміністративного позову зупиняє дію рішення про видворення до завершення судового розгляду. Це дає змогу виграти необхідний час та вибудувати ефективну стратегію захисту прав іноземця.

    Чи можливо уникнути видворення

    Судове провадження у таких справах має змагальний характер. Хоча ми ніколи не надаємо 100% гарантії результату, у нашій практиці найбільш дієвими аргументами проти видворення часто є:

    • наявність тісних соціальних і сімейних зв’язків в Україні (подружжя, діти, батьки, які постійно проживають на території держави);
    • реальний ризик протиправного переслідування в країні походження з політичних, релігійних чи інших мотивів;
    • процесуальні порушення, допущені органом влади під час оформлення матеріалів і прийняття оскаржуваного рішення.

    Вирішальне значення для результату судового оскарження має також відсутність у іноземного громадянина історії раніше вчинених правопорушень та невиконаних зобов’язань, а також його належна процесуальна поведінка. Ухилення від взаємодії з органами Державної міграційної служби України або ігнорування прийнятих рішень негативно впливає на правову позицію особи та істотно обмежує можливості легалізації її статусу.

  • Як іноземцю отримати український паспорт

    Український паспорт є офіційним документом, який підтверджує наявність громадянства України у особи. Громадянство України може бути набуте на підставах, визначених законодавством. Розглянемо основні з них:

    • 1

      За народженням. Громадянство України набувається у разі:

    • народження від батьків, які є громадянами України;

    • народження від одного з батьків, який є громадянином України;

    • народження на території України від іноземців чи осіб без громадянства (з можливістю інших варіацій відповідно до законодавства).

    • 2

      За територіальним походженням. Це стосується осіб, які мають одного з прямих родичів (син, дочка, батько, мати, дід, баба) народжених на території України до 24 серпня 1991 року.

    • 3

      Внаслідок прийняття до громадянства. До такої підстави відносится шлюб з громадянином України, що триває понад два роки чи безперервне проживання на території України протягом трьох або п'яти років, залежно від конкретних обставин. Особа, яка бажає бути прийнятою до громадянства України також повинна відповідати іншим вимогам: визнання і дотримання Конституції України та законів України, знання історії України, мати законне джерело існування, володіти державною мовою, отримати дозвіл на імміграцію в Україну.

    Законом передбачено й інші підстави для набуття громадянства України, зокрема:

    • поновлення у громадянстві;
    • набуття громадянства у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
    • та інші випадки, визначені законодавством.

    Процедура набуття громадянства України безпосередньо пов’язана з дотриманням законності перебування особи на території України на момент подання заяви про набуття громадянства України, а також із прийняттям зобов’язання припинити у майбутньому іноземне громадянство.

    Залежно від встановленої процедури припинення попереднього громадянства, а також підтвердженої участі у військовому захисті держави, Україна може визнати достатнім підтвердженням припинення іноземного громадянства наступні документи:

    • довідку про завершення процедури виходу з громадянства у державі попереднього громадянства;
    • декларацію про відмову або зміну громадянства.

    До завершення процедури виходу з іноземного громадянства особа, яка набула громадянство України, має право користуватися лише тимчасовим посвідченням громадянина України.

  • Як отримати посвідку на проживання в Україні та в чому відмінність тимчасової від постійної

    Посвідка на проживання в Україніє офіційним документом, що підтверджує право іноземців або осіб без громадянства на тимчасове чи постійне проживання в Україні. Посвідка на проживання буває постійною або тимчасовою.

    Посвідка на постійне проживанняоформлюється для осіб, які отримали дозвіл на імміграцію в Україну та надає особі необмежене працевлаштування поряд з іншими перевагами. Для отримання дозволу на імміграцію в Україну іноземець або особа без громадянства повинні звернутись до територіального органу (підрозділу) ДМС з відповідною заявою і пакетом документів, який підтверджує наявність підстав для його оформлення. Дозвіл на імміграцію не має строку та умов дійсності, а сама посвідка підлягає обміну кожні 10 років.

    Дозвіл на імміграцію можуть отримати:

    • висококваліфіковані спеціалісти;
    • чоловік та дружина громадянина України чи іммігранта;
    • близькі родичі громадян України;
    • інвестори;
    • особи, які мають українське територіальне походження;
    • військовослужбовці;
    • представники інших категорій, визначених законодавством.

    Посвідка на тимчасове проживаннявидається на визначений період, залежно від підстав її отримання. Нижче наведено найбільш поширені підстави:

    • працевлаштування – на термін дії дозволу на застосування праці;
    • шлюб із громадянином України – на 1 рік;
    • навчання – на весь період навчання.

    Варто зазначити, що права іноземців з тимчасовою посвідкою значно обмежені у порівнянні з мігрантами, які отримали право на постійне проживання.

    Важливі вимоги для оформлення посвідки:

    • Громадянам країн з візовим режимом поїздок необхідно отримати довгострокову візу.
    • Документи на оформлення посвідки слід подавати не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення дозволеного строку перебування в Україні.

  • Порушення строків розгляду заяв про прийняття до громадянства України, а також виходу з громадянства Президентом України

    Залишається лише чекати.

    Дійсно, з початку 2020 року спостерігається майже повне припинення видання Указів Президента України щодо питань громадянства, які раніше видавались (але не публікувались) приблизно раз на три місяці. Справи про прийняття до громадянства, що були позитивно розглянуті Державною міграційною службою України та Комісією при Президентові України з питань громадянства, залишаються без остаточного розгляду Президента протягом багатьох років.

    Слід зазначити, що така зупинка не є вибірковою за країною походження заявників чи підставами для набуття громадянства.

    Водночас окремі особи все ж були прийняті до громадянства в індивідуальному порядку впродовж останніх років. Це може свідчити про зміну політики Офісу Президента у сфері громадянства в бік її посилення.

    Адміністративні суди, розглядаючи спори з Офісом Президента України щодо питань громадянства, як правило, утримуються від втручання у дискреційні повноваження глави держави, залишаючи заявникам лише надію.

    Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що невчинення Президентом України дій щодо видання указу про надання громадянства України наразі не має характеру протиправної бездіяльності та не може бути визнане такою.